Відповідно до норм статті 46 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно до частини 3 статті 46 Цивільного кодексу України особа оголошується померлою з дня набрання законної сили рішення суду. У випадках припущення загибелі особи внаслідок воєнних дій або нещасних випадків природного та техногенного характеру особа може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Для вирішення питання про оголошення фізичної особи померлою зацікавленій стороні необхідно звернутись із заявою до суду. Заяву необхідно подати до суду за місцем проживання заявника або за останнім місцем перебування (проживання) фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, або за місцем знаходження її майна (стаття 305 Цивільно процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог статті 306 Цивільно процесуального кодексу України в заяві має бути вказано:

·       правову мету, задля якої заявникові необхідно визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою;

·       обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або 

·       обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Метою, яка наводиться у заяві, може бути зазначено:

Ø  необхідність оформлення спадкових прав;

Ø  вирішення соціально-побутових питань;

Ø  хорони спадкового майна;

Ø  отримання передбачених законодавством виплат.

У заяві вказується конкретний термін (календарна дата), з якої особа оголошується померлою. Якщо заявник не може вказати такої дати у зв’язку із тим, що йому невідомо конкретні часові межі зникнення безвісти особи, і  під час судового розгляду не  вдалося отримати відомості про конкретну дату, особа оголошується померлою з  дня набрання рішенням суду законної сили.

Заява про оголошення особи померлою повинна бути належним чином обґрунтована, з  посиланням на  відповідні докази. При цьому слід ураховувати особливості розгляду справ окремого провадження, які розглядаються судом з  додержанням загальних правил, установлених ЦПК, зокрема суд з метою з’ясування обставин справи може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Слід звертати увагу, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Тобто, Заявник повинен подбати, щоб надати суду такого роду докази.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному, достатньо обґрунтованому припущенні смерті особи.

При розгляді справ вказаної категорії суди крім іншого, з`ясовують, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18) та від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18 (провадження № 61-10753св20).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо в судовій справі було надано докази про оголошення особи померлою, суд задовольняє таку заяву і приймає рішення, яким визнає особою померлою. Днем смерті особи визнається день набрання законної сили рішенням суду. Однак суд відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК може визначити в рішенні іншу дату вірогідної смерті особи.

Відповідно до ч.2 ст. 308 Цивільно процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили надсилається органам Державної реєстрації актів цивільного стану  ля реєстрації смерті фізичної особи, нотаріусу чи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини для забезпечення заходів щодо охорони спадкового майна.

Відповідно до статті 47 Цивільного кодексу України при оголошенні фізичної особи померлою виникають ті ж самі правові наслідки, що і при смерті особи.

Зокрема:

-                    відкривається спадщина;

-                    призначається пенсія утриманцям;

-                    припиняються шлюбні відносини;

-                    припиняється представництво за дорученням, яке видала померла

-                    припиняється представництво за дорученням, яке видане особі,   

         оголошеній померлою.

Частина 2 статті 47 ЦК України визначають: Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Якщо особа, яку було оголошено померлою з’явиться або одержано відомості про її місце знаходження то відповідно до статті 48 Цивільного кодексу України суд, який виніс рішення про оголошення цієї особи померлою за її заявою або іншої заінтересованої сторони скасовує таке рішення.

Особа, яку було оголошено померлою має право на повернення свого майна, грошей та цінних паперів на пред’явника. У разі неможливості повернути майно в натурі, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно було передано у власність держави або територіальної громади та було реалізоване ними, то особі повертається сума, одержана від реалізації такого майна.

Як бачите, оголошено особи померлою є реальною, а інколи і єдиною можливістю захисту своїх прав. У випадку наявності у Вас правових підстав, Адвокати АО «Галицька правнича група» з радістю допоможуть розібратися в цьому, здійснять аналіз, визначать судову перспективу, побудують судову стратегію та зробимо все для гідного захисту ваших прав.